НАЗАД

Місіонери б’ють тривогу

В цьому навчальному році в Духовному училищі Полтавської єпархії виник студентський місіонерський відділ імені святителя Миколая Японського. Студенти відвідують школи, приюти, виправні заклади з проповіддю Євангелія, знайомлять молодь зі світом Православ’я. Нещодавно в одній з шкіл м. Комсомольська місіонерам дали для ознайомлення ксерокопію матеріалу з газети Міносвіти «Позакласний час». Всі, хто читав, були в шоковому стані. Коли я вперше пробіг по рядках, то протер очі, ніби мені це привиділось. Потім подумав, що автор викладає суть явища «ніби зсередини», але сам, безумовно ж, знаходиться поза. Але ні, на жаль замісник директора з виховної роботи ліцея м.Чернівці говорить від себе і... про себе!

Місіонерський відділ забив тривогу — результатом став офіційний лист о. ректора, направлений міністру освіти. Публікуємо обидва документа — лист міністру і матеріал, який став причиною появи листа.

Матеріал під назвою «Молодіжне середовище та його проблеми» був розміщений в газеті «Позакласний час» (№№ 8-9/2001, с.59-63). Ми подаємо праворуч лише уривок. Повторюємо, що це не цитата, взята автором з якогось джерела, а плід його власних спостережень, роздумів і, очевидно, тверджень.

Цитата з «Позакласного часу»:

«Сатаністи. Саме слово сатанізм чи сатаністи у нас асоціюється з вандалізмом на кладовищах. Це часто трапляється в різних регіонах України через брак культури в тих, хто це творить. Але суть цього об’єднання не має нічого спільного з проявами такої агресивності. Це лише прикриття, а сам сатанізм, як об’єднання, це ціла культура, непізнана більшістю з нас, яка, безперечно, має право на життя, як і інші неформальні угруповання. — Сатанізм — джерело темряви та її суть. Кожна людина унікальна. Кожний намагається знайти самого себе. Кожний у своєму житті перетинається з Ним та Його владою, але не кожний усвідомлює те, із чим він зіштовхується...

До Сатани приходять шляхом самопізнання та удосконалення. Його можна боятися, Його можна ненавидіти, але не можна не визнавати, що він рушійна сила і невід’ємна частина Усього. Сатана може лише зазначити людині шлях власного розвитку, придатний лише одному, але ніяк не взяти на Себе повну турботу про нього... Так, Він може допомагати і спрямовувати. Так Він може сприяти. Але кожна особистість повинна сама довести свою здатність до цього.

Сатана ніколи не займався тим, щоб залучити людину до себе. Вона приходить сама. І проходить здебільшого за благами... Людина завжди прагнула благ. Ті, хто хоче мати їх без власних зусиль — схожі на тих, що жадають води і сидять коло струмка, але волають до неба про дощ... Ті ж, хто приходили до нього, як учень приходить до вчителя — ставали вірними слугами Його. Але не рабами. Сатана не потребує поклоніння. Ті, хто став на шлях істини — його товариші. У сатаністів немає заповідей, подібних християнським, але є правила, яких повинен дотримуватися той, хто вважає себе сатаністом і служить Йому. А тепер узагальнимо основне: те, що робиш по своєму бажанню і розсуду не повинно при цьому заважати іншим, пам’ятаючи, що за кожен вчинок ти відповідаєш... добро заради добра, любов тим, хто її заслуговує.

Ці принципи — основа. Немає ніяких заповідей і законів. У такий спосіб Сатанізм припускає у людських взаєминах рівність, або її відсутність... Концепція хазяїна та раба для слабких. Добро без взаємності не має права на життя. В цілому сатанізм вітає потурання своїм бажанням і не терпить примусу. Істину не можна нав’язати. Сатанізм це не вивернуте навиворіт християнство і не релігія руйнації. Християни із своїм «не вбий» поклали народу більше ніж усі психопати та демонопоклонники разом за усі сторіччя...(Виходить, що Аттила, Чінгізхан, Наполеон, Сталін та Гітлер — христяни? — Прим. ред. «КП».) Сатанізм не припускає поняття гріх— аналогічне християнському. Гріх— це необдуманий вчинок, усвідомивши який, не повторюєш. Так само, як і в християнстві, замолювання та спокута гріху є найчистіше марення. Таким чином в центрі сатанізму, як релігії, сама людина. Людина, що вільна вибирати. І зробити цей вибір повинна вона сама і тільки сама».





Министру образования Украины
господину Кременю В.

копия: Его Высокопреосвященству, Высокопреосвященнейшему Онуфрию, Митрополиту Черновицкому и Буковинскому, Постоянному члену Священного Синода Украинской Православной Церкви.
копия: Гл. редактору газеты «Позакласний час»
копия: Православне Педагогічне Товариство

Уважаемый господин Министр!

Настоящим сообщаю Вам, что при просмотре в периодических изданиях Украины статей на религиозную тематику, наше внимание привлекла публикация «Молодіжне середовище та його проблеми», помещенная в газете «Позакласний час» (№ 8-9 за 2001 г., стр.59-63). Она содержит статьи и методические рекомендации, призванные служить вспомогательным материалом для преподавателей средних школ при проведении ими тематических бесед со школьниками во внеучебное время. Газета является официальным органом Министерства образования Украины и выписывается практически всеми школами страны.

Автором предлагаемой Вашему вниманию публикации является некий П.С. Старовойт, классный руководитель, а также заместитель директора по воспитательной работе лицея г. Черновцы.

Серьезную озабоченность и тревогу вызывает то, что эта публикация является откровенной проповедью сатанизма, вмещающей антихристианские выпады, а также рекламу оккультно-языческой философии Карлоса Кастанеды. Тем более, что классным руководителям школ при знакомстве учащихся с темой сатанизма, вместо осуждения этой гнусности, предлагается подавать ее в положительном и (даже!) привлекательном освещении. Создается впечатление, что редакция газеты при подборке своих материалов либо проявляет непростительную небрежность, либо начисто упускает из вида тот факт, что воспитание сатанистов не входит в задачи нашего государства по нравственному оздоровлению общества.

Нам кажется, что уместнее было бы освещать эту тему так, как тому учит Библия (на которой лежала ладонь Президента во время инаугурации) и Православная Церковь, веками созидавшая духовную культуру Украины. Ксерокопия означенной публикации к настоящему письму прилагается.

Приложение: Упомянутое на 5 листах.

С уважением.
Ректор Полтавского Духовного училища, архимандрит Филипп


ВВЕРХ