НАЗАД

Полтавське Духовне училище

Після розпаду Радянського Союзу і падіння тоталітарної системи життя на нашій багатостраждальній землі почало змінюватися. Нова влада почала базувати свою політику, державотворення на демократичних засадах. Молода країна відразу зіштовхнулася з різними економічними, соціальними проблемами, відчула на собі вплив капіталістичного світу. Після застійних років такі різкі зміни, які породжували багато проблем різного характеру, викликали великі незадоволення серед народних мас. Та на фоні всіх цих неурядиць духовне життя на Україні почало відроджуватися в швидких темпах. Після комуністичних років благодатне вчення Православної Церкви почало розповсюджуватися по всій території нашої славної Батьківщини і просвіщати, замучене безбожним життям, людські серця і душі. Про широко масштабність духовного відродження свідчать багато фактів. Майже всі храми, які були відібрані у Церкви під час гонінь, повернулися у її власність. В різних частинах України почали будуватися красені-собори, до яких сотнями, тисячами приходять люди у пошуках свого спасіння. Багато нових духовних навчальних закладів з'явилося на території України. Крім Київської та Одеської семінарій відкрилося ще чотири семінарії та кілька Духовних училищ, де навчається велика кількість молоді. Одним з цих навчальних закладів є Полтавське Духовне училище, яке знаходиться на Полтавській землі.

Ідея заснування Духовного училища виникла на початку 1997 року. Її ініціатором став благочинний Кременчуцького району і намісник Преображенського Мгарського монастиря архімандрит Філіпп. Спочатку духовна школа мала бути однорічним регентським училищем, але згодом плани змінилися і з'явилися два факультети: регентський і богословський. В процесі першого навчального року відбулося нововведення, яке реформувало не до кінця сформовану структуру училища. Навчання стало двохрічним і це дало змогу збільшити кількість предметів, які необхідні для загальної духовної освіти. Це в свою чергу сприяло тому, що виникла необхідність в розширенні викладацького складу. І ректор Духовного училища архімандрит Філіпп запросив деяких священнослужителів та випускників семінарій для викладання студентам богословських наук. Почав вдосконалюватися і регентський факультет. Як викладачі із вищою музикальною освітою так і наявність в училищі всього необхідного для зайняття музикою сприяли тому, що навчальний процес регентського класу піднявся на високий рівень. На сьогоднішній день термін навчання в Духовному училищі складається з трьох років. Богословський і регентський факультети налічують більш ніж сто студентів. Юнаки - це майбутні священнослужителі, катехізатори, богослови-проповідники. Дівчата - регенти церковних хорів, псаломщиці, викладачі духовних закладів. Але це не обов'язково буде їхня подальша доля. Головне завдання училища виховати таких людей, які б жили по заповідях Господніх і твердо стояли в святій православній вірі. Духовне училище - це школа життя. Тут дехто починає робити свої перші зважені кроки на духовному шляху, хтось гуртує свою душу і серце перед зустріччю із самостійним життям, а хтось займається інтелектуальною підготовкою для подальшого навчання. І все це освячується постом, молитвою, проповідями, які не тільки допомагають в навчанні, дають сили для подолання різних житейських трудностей, але й об'єднують всіх під гаслом любові. Такі умови життя впливають на студентів, примушують їх змінюватися в кращу сторону. Багато дітей приходять сюди навчатися з миру, після загальноосвітніх шкіл. Зачасту вони мають примітивний світогляд, духовно не загартовані, по дитячому дивляться на деякі серйозні речі. Та після років, проведених в Духовному училищі, ці діти стають дорослими самостійними людьми. Вони намагаються вже зважено обміркувати кожен свій крок, з духовної точки зору оцінити кожну ситуацію, своїм прикладом інших навчити правилам духовного життя. Духовне училище готує працьовитих та відповідальних людей, які в недалекому майбутньому будуть працювати на благо матері-Церкви.

Невід'ємною частиною навчання в Духовному училищі є богослужіння. Студенти моляться в Свято-Миколаївському соборі, який зовсім нещодавно, в 1994 р. був освячений предстоятелем нашої Церкви Блаженнійшим митрополитом Володимиром, і в училищному храмі, який названий в честь преподобного Нестора Літописця. Святитель Миколай і преподобний Нестор - це небесні покровителі Духовного училища. Студенти їх особливо почитають, моляться до них кожного дня і просять їхнього заступництва перед Богом. Богослужіння в соборі і училищному храмі проходять кожного дня і студенти беруть в них безпосередню участь. Вони читають, співають на клір осах або допомагають священнослужителям. Особливе враження залишається після святкових та недільних богослужінь, коли весь училищний клір збирається в Соборі, і мелодійними церковними пісно співами славить Бога. Такі дні не проходять безслідно. Кожен з них залишає в душі благодатний відблиск, який невидимо преображає людську душу. Найпам'ятніші дні навчального року в Духовному училищі припадають на період Великого Поста. Це часи покаяння, душевної скорботи за гріхи, примирення з ближніми. Довготривалі постові богослужіння відзначаються особливою красою. Їхні тихі монотонні пісно співи нагадують ангельське служіння. Вони самі собою примушують людину задуматися над своїм життям, гріховністю і принести достойні плоди покаяння.

На одному із загально училищних зборів ректор архімандрит Філіпп сказав, що ці роки, які ми проведемо в Духовному училищі, будуть найкращим періодом в нашому житті і завжди викликатимуть багато приємних спогадів. І насправді, в день пам'яті преподобного Нестора та на деякі великі свята в училище приїжджають колишні студенти. Їхні домівки знаходяться в різних куточках, дехто з них вже мають свої приходи, сімейне життя. Але вони не забувають про училище, де самі колись сиділи за партами, молилися, проводили разом час. Училище стало для них другим домом. Тут, за стінами духовного закладу зосталася частинка їх самих.

Носенко Олександр,
студент ІI курсу Духовного училища

ВВЕРХ